У санаторію "Боржава" ґаздують миші

До магазину "Сувеніри" санаторію «Боржава»,  що у Довгому Іршавського району, позаторік давала свої книги "Іду до людей" на реалізацію. Днями поїхала туди. З’ясувала ситуацію з продажем. Упродовж цього часу змінилась продавчиня. Замість Тані тепер Аня. Її я і попросила видати мені гроші за продані книги, а решту повернути. Аня виявилась прудкою як ртуть дівчиною, і швиденько спакувала мої книги до картонної коробки. Вдома я вийняла книги з коробки, аби поставити їх у шафу. Всі повернуті мені книги були вкриті пліснявою від вогкості, а частина книг погризена мишами. Прикро, але факт.

Я відразу ж зателефонувала продавчині.
- Про пошкоджені книги нічого не знаю, бо коли приймала магазин від Тані, то не звертала уваги на стан книг, - запевнила мене Аня.
Я попоросила повідомити про цю прикрість керівництво санаторію і вирішити це питання толерантно і мирно.
Згодом Аня повідомила, що бухгалтерка і директор санаторію сказали, що нічого мені не відшкодовуватимуть, бо вони не винні, що у них вогко.
Можливо, що і не винні. Умити руки найлегше. Однак як бути з іміджем санаторію?
Наразі у мене виникає питання і їх я адресую відповідним контролюючим органам: невже у такому шикарному санаторію ґаздами є миші? Якими нормами дозволено таку високу вогкість у санаторно-курортному закладі, куди люди приїжджають, аби оздоровитися?

В Іршаві освятили алею Слави. Однак без істинного героя

У суботу, 25 серпня, в місті Іршава освятили та урочисто відкрили алею Слави, оновлену центральну площу, центральний міст та кругову розв’язку.

Зроблена справа вартує доброго слова, бо ж відреконструйована центральна частина Іршави виглядає як молода дівчина, я не як 70-тирічна бабка після пластичної операції. У іршавських майстрів руки ростуть таки звідки треба.  З фантазією у них теж усе гаразд. Площу вимостили плиткою, а у її центрі встановили сонячний годинник у вигляді земної кулі із бронзи зі стрілкою. Довкола годинника зведена алея Слави із мармуру та бронзових дисків, на яких викарбувано імена сімох відомих іршавчан: художника Адальберта Ерделі із Загаття,  письменника, етнографа з Осою Федора Потушняка, композитора з Довгого Михайла Машкіна, хірурга з Малого Раківця Олександра Фединця, силача-циркача з Білок Івана Фірцака (Кротона), співаків – Івана Поповича з Осою та Степана Гіги з Білок.

Ведучі заходу зачитували анотацію про кожного з них, а родичі ділилися цікавими спогадами про своїх відомих предків. А сильно схудлий (дай Боже, аби цей ефект співака був пов'язаний із здоров’ям)  Степан Гіга порадував присутніх своїм співом.

Зі сцени неодноразово наголошувалось, що заслуга у цьому іршавської мерії та особисто міського голови Іршави Степана Бобика.

Для багатьох іршавчан було дивним, що на алеї Слави не вписано імені відомого кукурудзівника двічі героя Соцпраці Юрія Пітри. Член міськвиконкому Ярослав Гудь пояснив цей факт так: «Думка громадськості Білок щодо імені Пітри була неоднозначною». Тут щось, як кажуть, не пляше. До чого тут білчани, якщо авторами ідеї та реалізаторами є саме керманичі Іршави?

«Важкого воза» українські жінки тягнуть так, аби ніхто й не помітив. Ми ж бо - панянки, пані, леді»

Півтори роки тому Тетяна Грицищук почала співпрацювати з «Калейдоскопом оголошень». Упродовж цього часу на сторінках газети вийшло майже два десятки її розлогих інтерв’ю з відомими людьми нашого краю, неординарними особистостями. У цьому списку – тільки дві жінки, решта – чоловіки. Це закономірність чи збіг обставин? Її матеріали читаються легко, на одному подиху, вона вміє розкрутити співрозмовника на відверту розмову, витягнути з нього нову інформацію, яка є цікавою для наших читачів.

До того ж Тетяна – хороший організатор: вона доклала чимало зусиль в організації та проведенні конкурсу на кращий вірш про Ужгород та малюнок на тему «Ужгород місто-сад», який торік проводила рекламна агенція «Калейдоскоп».
Нещодавно Тетяна стала лауреатом журналістської премії імені правозахисника, громадського діяча, публіциста, борця за відновлення прав греко-католицької церкви Йосипа Терелі за підсумками 2010 року.
З нагоди міжнародного жіночого дня редакція газети «Калейдоскоп оголошень» запросила Тетяну на розмову.

  
Її величність - жінка
- Тетяно, ми напередодні 8 березня – жіночого дня. Нашу розмову розпочнемо із «жіночих» запитань. Українська жінка 21 століття – якою вона є?
- 8 Березня втратило своє суто політичне забарвлення. Наразі для одних цей день є святом Весни‚ Кохання та Краси‚ для інших - ще один звичайний вихідний.
Та кожна жінка буде готова отримати подарунок‚ букет квітів чи бодай увагу з боку чоловіка‚ своїх дітей. І за це вона‚ жінка‚ яку б посаду не займала‚ до якої б соціальної касти не належала‚ віддасть сторицею.

Творчий бомонд Перечина тепло сприйняв книгу Тетяни Грицищук "Іду до людей"

В читальному залі Перечинської районної бібліотеки відбулася презентація книги журналістки Тетяни Грицищук «Іду до людей», яка нещодавно вийшла у видавництві «Мистецька лінія» (Ужгород). Обговорення тривало понад дві години.

Виступаючі були одностайні: книга потрібна, читається з цікавістю, спонукає до роздумів над філософським питанням: для чого ми живемо і що після себе залишимо.

Людмила Орос, журналіст, член Національної Спілки журналістів України:
- У багатьох із нас є мрії – простіші, спрямовані на забезпечення щоденного буття і більш величні, коли хочеться зробити щось корисне не тільки для себе, але й для інших. Але життя складається так, що багато мрій так і залишаються тільки мріями, бо не в кожного із нас знаходиться час, вміння чи бажання досягти чогось такого, що може підняти нас над повсякденністю. Тетяні це вдалося – вона видала свою власну книжку, а це саме та річ, яка змогла вирвати її з постійного круговороту буденності. Бо про кожного із нас можуть забути, а книжка залишиться і рано чи пізно хтось із наших нащадків спом’яне добрим словом автора, який залишив їм своє бачення сьогоднішнього життя. У книжці 41 матеріал, а це, принаймні, 41 доля, а може й ціла родина, система чи епоха. Посередництвом своїх героїв та їхніх доль Таня піднімає загальносуспільні проблеми, зокрема, жебрацтва, пияцтва, використання та маніпулювання політиками електорату, проливає світло на багато дрібниць, які в комплексі, зливаючись у одне ціле, формують обличчя нашого часу.